Чому деякі батьки завдають своїм дітям психологічної травми?

21.Кві.2021
Чому деякі батьки завдають своїм дітям психологічної травми?

Якщо батьки, коли вони були самі дітьми, не отримали достатньо любові і турботи, їм важко задовольняти потреби своїх дітей. Вони потребують допомоги психологів і психотерапевтів для вирішення своїх внутрішніх конфліктів, що виникли внаслідок отриманих у дитинстві психічних травм.

Такі батьки часто не сприймають усерйоз потреби своїх дітей. Вони висміюють їх, не дозволяють їм виражати свої істинні почуття, їм важко поважати своїх дітей як окремих особистостей зі своєю власною свободою.  Проектуючи свої проблеми на дітей, вони їх б’ють, ображають, брешуть, погрожують їм, ізолюють, не довіряють дітям, зневажають,  примушують, принижують і втручаються в особистий простір своїх дітей. Такі батьки можуть використовувати своїх дітей як засіб для задоволення власних егоїстичних потреб, часто не усвідомлюючи шкоди, якої завдають дитині. Такі діти страждають від психологічних травм.

Часто батьки вірять, що такий стиль спілкування з дитиною для її ж добра. Вони або не хочуть зіпсувати дитину, або виправдовують свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну і суворе виховання.

Таким батькам важливо змінити неправильне сприйняття свого дитинства, щоб не перенести на власних дітей принцип «для твого ж добра». («Мене били і я виріс достойною людиною, тому і своїх дітей буду так виховувати»).

Деякі батьки відчувають, що, поводячись так зі своїми дітьми, вони доводять собі, що їхні батьки дійсно любили їх, їм важко подивитися в  обличчятому факту, що батьки не любили і, можливо, не могли любити їх так сильно, як вони в тому мали потребу. Майже кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що коли вона виросте, то не буде говорити своїм дітям образливих слів, бити, принижувати їх.

На жаль, майже всі, ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву, говорять або роблять своїм дітям саме те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті самі слова (хибне коло жорстокості).

 

 

          Довіряйте Вашій дитині та поважайте її
Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльності.
• Визнавайте право дитини на особисте життя.
• Довіряйте дітям.
• Поважайте почуття іншого з батьків.
     Забезпечте емоційний комфорт
• Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці та комфортно.
• Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають. Починайте розмову з таких слів: «Я відчуваю, що ти чимось наляканий.
Розкажи мені про це», «У тому, шо сталося, не твоя провина…».
          Забезпечте фізичну безпеку
• Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.
• Підтримуйте сімейний розклад — дитина повинна знати, коли ви повернетесь.
• Навчайте свою дитину правил особистої гігієни та правильного харчування.
          Слідкуйте за дисципліною
• Будьте послідовним.
• Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини.
• Усно визначайте свої очікування та межі дозволеного.
• Давайте настанови, а не покарання.
       

 Приділяйте дитині свій час і увагу
• Беріть участь у житті дитини: у шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями.
• Залучайте дітей до своїх заходів.
• Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей.
         Турбуйтеся про себе
• Залишайте для себе час.
• Турбуйтеся про своє здоров’я.
• Підтримуйте стосунки зі своїми друзями.
• Приймайте любов.
• Якщо дитина Вас дратує, скажіть їй про свої відчуття від першої особи: «Я не люблю, коли діти неохайні», «Мені важко, коли хтось заважає».
Не звинувачуйте дитину.
          Заохочення та підтримка
• Заохочуйте дітей займатися тим, що їм цікаво.
• Будьте позитивними.
• Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами.
• Відзначайте їхні успіхи.
• Навчайте їх необхідних навичок.
       

 Виявляйте зовні любов до дитини
• Виражайте свою любов до дитини словами та пестощами.
• Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біл
        Як зменшити вплив психічної травми
• Дитині допоможе розмова з дорослим, якому вона довіряє.
• Не залишайте дитину наодинці з її хвилюваннями.
• Якщо дитина схвильована, поверніться до неї обличчям.
• Спробуйте налаштуватися на її емоційну хвилю.
• В усіх випадках, коли дитина ображена, зазнала невдачі, їй соромно, страшно і навіть коли вона стомилася, дайте їй зрозуміти, що ви
відчуваєте її стан.
• Навчіть дитину усвідомлювати свої відчуття: «Ти сьогодні схвильований»; «Ти ображений на.,.».
• Дайте дитині можливість самій просуватись у вирішенні проблеми.
• Ваша мета — створити для дитини середовище любові й турботи.